ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
					 21.08.2023 15:42
					[2. Economic sciences]
					Author: Мельник Вячеслав Вікторович, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та соціально–поведінкових наук, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини,  м. Умань
					
					
Специфічними засобами державного впливу на економіку є економічне прогнозування, програмування, планування. Вони охоплюють заходи інформування, виховання, роз’яснення та популяризації цілей і завдань економічної політики держави, території, галузі. Ефективність засобів залежить від організації цих видів робіт і довіри до них громадськості [1, c. 73]. 
 
Державне регулювання економіки є цілеспрямованим впливом держави на економіку з метою забезпечення її функціонування в заданому режимі чи для зміни й розвитку економічних явищ або їх зв’язків. Регулювання здійснюється за допомогою системи органів державної влади певної держави [3, с. 97]. 
 
Принципи державного регулювання, як і управлінської діяльності, є результатом узагальнення притаманних їм істотних рис, характерних зв’язків і постійно відтворювальних ознак, які стають опорними в роботі уповноважених суб’єктів державного регулювання, особливо на початковій стадії процесу ринкової трансформації, коли ще відсутня критична кількість реформ, а макроекономічна ситуація загрожує вийти з-під контролю уряду, що в сукупності диктує прийняття відповідних рішень [2, c. 37]. 
 
Оскільки в розвинутих країнах наявне різноманітне поєднання функцій держави й господарських суб’єктів ринку, під час огляду зарубіжного досвіду доцільно виділити регулювання економіки в таких країнах, як США та Японія, які трансформували свої економіки [6, с. 401].
 
У США механізм державного регулювання пройшов декілька етапів, починаючи з режиму жорсткого адміністративного регулювання, під яким перебувало багато галузей економіки США, до механізму цілеспрямованого макроекономічного регулювання. Основними причинами введення жорсткого регулювання галузей економіки було обмеження монополії й обмеження конкуренції. В арсеналі елементів державного регулювання ринку США важливе місце зайняло державне програмування економіки, яке охопило розробку як загальнонаціональних, так і регіональних програм. Держава регулює відносини сторін, забезпечує їх свободу, стимулює чесну ділову активність і карає тих, хто ігнорує право й інтереси суб’єктів ринку. В умовах сучасної ринкової економіки, яка характеризується наявністю великої кількості не тільки малих і середніх підприємств, а й монополізованих комплексів, ринкове саморегулювання перетворюється в механізм цілеспрямованого макроекономічного регулювання. Пряме й опосередковане втручання держави в економічне життя США ґрунтується на системі теоретично обґрунтованих і перевірених господарською практикою методів і важелів, які є універсальними [4, c. 88–89]. 
 
У Японії склалася розвинута система державного програмування. Для виконання функції регулювання розробки й реалізації макроекономічних проектів створено систему органів програмування й регулювання, підпорядкованих Економічній консультативній раді, у якій застосовуються найновіші методи експертних оцінок, економічного прогнозування та програмування. Другим напрямом державного регулювання в Японії є різні форми виливу на приватний капітал. Вони охоплюють систему жорстких  юридичних заходів із відповідними формами контролю через адміністративний апарат і поліцію, контроль із боку державних органів управління, систему економічних заходів (надання грошових субсидій, регулювання цін, введення додаткових податків, надання податкових пільг, застосування диференційованої кредитної політики). Ефективність державного регулювання економіки в Японії забезпечується наявністю «напівурядових організацій», які уособлюють злиття бізнесу й державного апарату [5, c. 60–62].
 
Таким чином  внаслідок аналізу досвіду розвинутих країн світу важливо відзначити те, що ефективне функціонування ринкової економіки не можливе без державного регулювання. Іншими словами концепція «невидимої руки» А. Сміта залишаючись актуальною і сьогодні, але потребує деякої трансформації тому, що у сучасній ринковій економіці є низка «провалів», коли механізм ринку не спрацьовує. 
 
Література:
 
1. Зарембо Ю. Державне регулювання економіки (Огляд Законів України) : [навчальний посібник]; Рівненський держ. технічний ун-т. Рівне , 2001. 164 с.
 
2. Михасюк І. Державне регулювання економіки : [підручник]; Львів. нац. ун-т імені Івана Франка. 2-ге вид., випр. і доп. К. : Атіка ; Ельга-Н, 2000. 592 c.
 
3 Наливайко Л. Тлумачний термінологічний словник з конституційного права (Explanatory Terminological Dictionary on Constitutional law) 2-е вид. допов. Запоріжжя : Дніпровський металург, 2010. 406 с.
 
5. Скрипник А. До питання про державне регулювання економіки.  Фінанси України. 2003. № 6.С. 86–93
 
6. Стеченко Д. Актуальні завдання і функція державного регулювання в реалізації економічної політики.  Вища школа.  2004.  № 4.  C. 55–62.
 
4. Швайка Л. Державне регулювання економіки : [навчальний посібник]. К. : Знання, 2006.  435 с.