Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО СПІВВІДНОШЕННЯ ВЛАСНИХ І ЗАЛУЧЕНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
16.11.2022 01:46
[2. Економічні науки]
Автор: Огієнко Дар’я Сергіївна, магістрант, Сумський національний аграрний університет, м. Суми; Борисова Вікторія Анатоліївна, доктор економічних наук, професор, Сумський національний аграрний університет, м. Суми
Слід відмітити, що розвиток ринкових відносин сприяє суттєвому збільшенню джерел фінансування суб’єктів господарювання. З одного боку, це добре, адже розвиваються ринок і конкуренція, покращується якість товару та надання послуг, збільшується зайнятість населення тощо. А з іншого – це змушує підприємства шукати нові способи управління та аналізу джерел фінансування у системі фінансового менеджменту.
Проблема фінансування починає виникає тоді, коли витрати підприємства починають перевищувати його доходи. Оскільки скорочення витрат скоріше за все негативно позначиться на виробництві, треба вчитися управляти доходами або надходженням грошей. У свою чергу, поступове збільшення напрямків фінансування підприємства зумовлює таке їх поєднання, при якому не відчувається нестача коштів.
Умовно джерела фінансування можна поділити на три види:
– власні кошти – це кошти, отримані за рахунок власної операційної діяльності за рахунок частини чистого прибутку, амортизаційного фонду, внесків засновників тощо;
– запозичені на фінансовому ринку – це позики, у тому числі іпотечні, оренда та лізинг тощо;
– залучені на фінансовому ринку за рахунок емісії цінних паперів.
Такий розподіл викликає появу численних думок щодо ефективності використання окремих джерел чи їх поєднання. Одні вважають (особливо ті, які негативно ставляться до ризику), що за наявності своїх коштів, позикові і залучені краще не використовувати, а якщо своїх не вистачає, то проект взагалі не варто розпочинати. Інші додержуються думки, що використання тільки своїх коштів призводить до обмеженості в розвитку та зниження ліквідності підприємства, адже навіть у найприбутковіших компаній не вистачає коштів на все. Такі менеджери здатні ризикувати і сподіваються отримати високий рівень рентабельності своєї діяльності.
Зрозуміло, що вибір джерел фінансування – справа не з легких, особливо коли вартість позикових ресурсів коливається у межах 30% річних та майже такого ж рівня офіційної інфляції. Тому, розробляючи стратегію оптимального співвідношення власних і залучених коштів необхідно:
– визначити потребу в капіталі, як короткостроковому, так і довгостроковому;
– виявити можливі зміни у складі активів підприємства та його капіталі в найближчі кілька років;
– точно знати, як забезпечити фінансову стійкість підприємства та його платоспроможність;
– визначити шляхи ефективного використання джерел фінансування;
– зменшити витрати на обслуговування господарської діяльності;
– оцінити поточний фінансовий стан підприємства;
– з’ясувати напрямки використання капіталу та наслідки його залучення;
– виявити доступні джерела.
Як зазначають науковці і практики, діяльність підприємств сформувала три види стратегії фінансування:
– консервативна, що заснована на максимізації оборотного капіталу та мінімізації короткострокових зобов’язань. Тут є як плюси, так і мінуси. З одного боку, в такий спосіб забезпечується високий рівень ліквідності, а з іншого – втрачаються доходи, адже обслуговування довгострокових зобов’язань набагато дорожче, ніж короткострокових. Найбільшу ефективність така стратегія показуватиме у часи інфляції та доступу до дешевих довгострокових кредитів;
– агресивна, під час якої існує високий ризик втрати ліквідності, хоча вона і не пов’язана з великими витратами. Справа тут у покритті поточних активів поточними зобов’язаннями, що виправдано у період максимальної потреби в грошових коштах;
– гнучка стратегія є найризикованішою, вона потребує максимального доходу і для «цього готова піти на все». Ефективність використання того чи іншого джерела визначається тільки на поточний момент з урахуванням проблем та можливостей [1].
Слід відмітити, що дотримуватися однієї стратегії, звісно, не можна, адже їх характеристики є умовними, оскільки кожній з них властиві певні ризики. Крім того, багато що залежить і від менеджменту підприємства, його здатності налагоджувати агентські відносини з інституціями фінансового ринку та ставлення до ризику. Проте зазначені стратегії дають загальне уявлення про потрібні дії, допомагають зрозуміти суть того чи іншого процесу. Крім того не слід забувати, що головна мета вибору джерела фінансування полягає в тому, щоб забезпечити максимальну ефективність фінансово-господарської діяльності та максимальну ринкову вартість підприємства.
Література
1. Мехеда Н.Г., Березніченко А.М. Фінансування підприємства власним коштом. URL: http://www.rusnauka.com/11_NND_2015/Economics/3_191108.doc.htm
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Інші наукові праці даної секції
-
ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
31.10.2022 13:35 -
СТРУКТУРНІ СЕГМЕНТИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ: КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ
27.10.2022 17:03 -
ДЕЯКІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКЛАМНИХ КАМПАНІЙ
27.10.2022 16:54 -
УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
16.11.2022 21:30 -
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
16.11.2022 13:01
Конференції
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
