ОСВІТА, НАУКА, GOOGLE-МИСЛЕННЯ: ФІАСКО ЧИ НОВА ГРАМОТНІСТЬ? - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2011

ОСВІТА, НАУКА, GOOGLE-МИСЛЕННЯ: ФІАСКО ЧИ НОВА ГРАМОТНІСТЬ?

12.04.2024 07:50

[1. Інформаційні системи і технології]

Автор: Суханов Володимир Геннадійович, доктор технічних наук, професор каф. ВБК Одеська державна академія будівництва та архітектури, м. Одеса, Україна; Чернов Ігор Станіславович, кандидат технічних наук, старший викладач кафедри ПАТБМ Одеська державна академія будівництва та архітектури, м. Одеса, Україна; Суханова Світлана Володимирівна, кандидат технічних, доцент кафедри ВБК, Одеська державна академія будівництва та архітектури, м. Одеса, Україна


ORCID: 0000-0003-2371-181X Суханов В.Г.

ORCID: 0000-0002-8787-1006 Чернов І.С.

ORCID: 0000-0003-3142-8790 Суханова С.В.

«Кількість транзисторів, що розміщуються на кристалі інтегральної схеми, подвоюється кожні 24 місяці»

Закон Мура

Існуюче нині серед деяких викладачів вищої школи старого покоління насторожене (але навіть не тільки критичне!) ставлення до «суцільної» комп'ютеризації суспільства, освіти та науки як його елементів, має свої підстави. При цьому перелік питань, що постійно накопичуються, як нам здається, об'єктивних і суб'єктивних, у своєму кількісному виразі залишається критично незмінним (або, навіть, зменшується) за рахунок неминучої необхідності освоювати це нове, «унавожене» комп'ютерними технологіями життя. Якість цих питань, щоправда, змінюється: з технічної площини вони переходять у сферу філософського осмислення наслідків розвитку комп'ютерної техніки та відповідного розвитку інтернету як всепроникної технології, яка торкається кожного аспекту нашої культури.

Нове суспільство, в якому ми живемо і яке різні дослідники називають по-різному («постіндустріальне», «інформаційне», «суперіндустріальне», «активне», «зріле» тощо), на нашу (і не тільки!) думку, характеризується дивовижним станом сил інновацій (науки!) та подвоєнням обчислювальної потужності кожні два роки (так званий закон Мура). У цих умовах, пристосовуючись до нового життя і думаючи про майбутнє, необхідно виділити, оцінити та намітити доступні механізми адаптації, що коригують сприйняття реальності до ступеня, який забезпечує відносну індивідуальну та соціальну комфортність існування.

Торкаючись лише однієї з очевидних проблем або, точніше, явищ в освіті та науці, слід зазначити їхню зрозумілу всюдисущість і невідворотність, та, як наслідок, необхідність адаптації, з привнесенням до неї зазначеного вище філософського осмислення. Мова йде про google-мислення, яке неминуче формується у людей, які взаємодіють із інтернетом. Молоде покоління (школярі, студенти, молоді фахівці, і т.д., і т.п.) практично повністю перейшло на цей тип мислення, і продовжує, по суті, мутувати в цьому напрямі, все більше віддаляючись від традиційних, що складалися століттями, типів мислення. Сутність цього мислення полягає у пошуку інформації за ключовими словами. На перший погляд, нічого поганого в цьому немає. Нібито, це так, але…? Інформація не стане знанням, якщо її не структурувати, тобто, не вкласти в «прокрустове ложе» системи понять, визначень, норм дисципліни, що вивчається, або досліджуваної проблеми (з подальшим перетворенням її в вирішувану задачу).

А тут може виникнути (і виникає!) проблема. Людина, яка не знає, не вміє, а лише поінформована, втрачає здатність до творчого мислення, розучується тривалий час утримувати увагу на одному предметі, втрачає свій первісний творчий потенціал, в цілому – стає принципово «непридатною» до навчання, і, в результаті, трансформується з «homo sapiens» в «homo google-sapiens», стаючи придатком інтернету. Таким чином, людина втрачає здатність переводити теорію в практику, та, як наслідок, будь-коли стати справжнім майстром у своїй справі.

Все сказане вище не означає, що нам потрібно відмовитись від інтернету. Ми маємо знайти ту грань, за якою його систематичне використання робить людину «пошуковою машиною», яка не відрізняє інформацію від інформування та знання від незнання. Нам здається, тут необхідно систематизувати та активно впроваджувати принципово нові практики саморозвитку та самонавчання людини (влаштовані за принципом – «не мене навчать, я сам навчуся»), які вже існують, але ще не стали прийнятим підходом для широких мас людей, що навчаються.

Автори розуміють, що висловлені ними побоювання не є незаперечними, особливо зараз, коли (зрозуміло, що тимчасово, але…) online-навчання замінило нормальний прямий контакт (без комп'ютерного посередника) викладача зі студентами. Ми готові до дискусії (і навіть закликаємо до неї), але не з метою відстоювання своєї точки зору, а для того, щоб ініціювати погляди будь-якого напряму, багатовекторність яких дозволить з позицій елементів системного підходу оцінити концепт, що склався (щоправда, неостаточно), наступаючої та, сподіваємось, «милосердної» для нас, комп'ютерної ери.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення