ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 150 КК УКРАЇНИ
14.05.2025 10:19
[5. Юридичні науки]
Автор: Поліщук Дар’я Олександрівна, студентка 4 курсу спеціальності «Право» Таращанського технічного та
економіко-правового фахового коледжу, м. Тараща
У сучасних умовах розвитку суспільства проблема експлуатації дітей набула особливої актуальності, адже саме ці кримінальні правопорушення спричиняють загрозу найвразливішим верствам населення – дітям. В умовах глобалізації, зростання соціальної нерівності, збройних конфліктів та трудової міграції діти дедалі частіше стають жертвами різних форм експлуатації. Тому проблема експлуатації дітей залишається однією з найгостріших у сфері захисту прав дитини. Держава зобов’язалася всіма доступними засобами та можливостями захищати особу, особливо дитину. У нашій державі категорично забороняється використання примусової праці дітей і праці дітей на небезпечних для їхнього здоров’я роботах, проте кримінальні правопорушення продовжують вчинятися. Метою написання наукової роботи є комплексний аналіз проблем у сфері кваліфікації кримінальних правопорушень, пов’язаних з експлуатацією дітей, з урахуванням національного законодавства та міжнародних стандартів, а також формування рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання з метою забезпечення належного захисту прав та інтересів дітей.
Питаннями кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей займалися такі науковці, як: М.І. Бажанов, В.І. Борисов, Т.В. Варфоломеєва, М.Й. Коржанський, В.О. Корнієнко, І.Г. Поплавський, С.І. Селецький, О.С. Сотула, Є.Л. Стрельцов, С.Д. Шапченко, О.П. Шем’яков, М.І. Хавронюк та І.В. Хохлова. Окремі аспекти складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 150 КК України, було розглянуто в публікаціях М.О. Колесник та А.М. Орлеана, Доляновської І.М.
Відповідно до положень Конвенції про права дитини, кожна дитина потребує особливого захисту, підтримки та турботи з огляду на її фізичну та психічну незрілість, включаючи ефективне правове забезпечення. Для її повноцінного і гармонійного розвитку важливо, щоб дитина зростала в родинному середовищі, де панують добробут, любов, розуміння та безпека. Експлуатація дитини знаходиться у явному протиріччі з наведеним, в цьому і полягає суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ст. 150 КК України.
Однієї із першочергових проблем є відсутність чіткого поняття «експлуатація» статті 150 КК України. Законодавство не дає чіткого переліку дій, які охоплюються цим поняттям, що спричиняє труднощі у правозастосовній практиці. Кваліфікація кримінального правопорушення за ознаками об’єктивної сторони ст. 150 КК України здійснює за умови вчинення діяння, яке полягає в експлуатації дитини, тобто у використанні її праці з метою отримання прибутку при порушенні норм законодавства про працю щодо неповнолітніх. І.М. Доляновська вважає, що експлуатація дітей полягає в суспільно небезпечних активних діях - експлуатації дитячої праці. М.І. Хавронюк зазначає: «Експлуатація загалом означає присвоєння матеріальних результатів праці людини (зокрема прибутку) власником засобів виробництва. При цьому людина може працювати взагалі без оплати...»
Виходячи зі змісту аналізованої норми, кримінальним правопорушенням є використання праці: малолітніх (осіб до 14 років) за будь-яких умов та дітей віком від 14 до 16 років за умов порушення норм трудового законодавства.
Суперечливим залишається й питання щодо того, що саме слід вважати основним безпосереднім об’єктом цього кримінального правопорушення. Чи є ним воля, гідність, честь, здоров’я дитини, її фізичний і розумовий розвиток, або ж мова йде про порушення сімейних відносин, які забезпечують належне виховання, становлення і гармонійне зростання неповнолітнього. Якщо ж орієнтуватися на назву розділу Особливої частини КК України, де розміщена ця стаття — «Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи» — та застосувати системний підхід до тлумачення норм кримінального права, можна дійти висновку, що провідною цінністю, яка зазнає посягання при експлуатації дітей, є саме воля дитини. Отже, основним безпосереднім об’єктом складу даного кримінального правопорушення - є воля дитини.
Законодавець встановив визначення потерпілого як дитини, «яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування», при цьому диспозиція цієї норми є банкетною та потребує звернення до норм трудового законодавства. Більшість науковців під час аналізу ознак потерпілого від експлуатації дітей правильно вказують, що ним може бути лише дитина, яка не досягла 16-річного віку, і праця якої використовується з порушенням вимог ст. 188 КЗпП України. На думку ж М.Й. Коржанського та С.І. Селецького, потерпілим від експлуатації є дитина, яка не досягла віку 16 років, а потерпілими від експлуатації на шкідливому виробництві – усі діти. Різне висвітлення у кримінально-правовій літературі ознак складу злочину може призвести до помилок під час правозастосовчої діяльності, що неприпустимо.
Отже, проблемні питання кваліфікації кримінального правопорушення передбаченого ст. 150 КК України в умовах сьогодення є нагальними та актуальними.
Література:
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III (зі змінами і доповненнями).
2. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 р. ратифікована Україною 27.02.1991 р.
3. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III.
4. Кальман О.І. Захист дітей від експлуатації у міжнародному та національному праві // Порівняльно-аналітичне право. – 2022. – № 4. – С. 48–53.
5. Слободянюк О.О. Кримінально-правові аспекти боротьби з експлуатацією дітей в Україні // Юридичний вісник. – 2023. – № 2(57). – С. 102–107.
______________________________________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна - викладач вищої категорії Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу