ДІАЛЕКТНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИМОВИ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У НОВИНАХ НІМЕЧЧИНИ, АВСТРІЇ ТА ШВЕЙЦАРІЇ
07.05.2025 18:42
[4. Педагогічні науки]
Автор: Азарова Інесса Ігорівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри німецької філології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова; Нікітіна Софія Олександрівна, студентка 4 курсу факультету романо-германської філології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, м. Одеса
У сучасному медіапросторі мовлення у новинах залишається важливим джерелом формування мовних норм у суспільстві. Незважаючи на прагнення новинних медіа до мовної стандартизації, діалектні особливості вимови залишаються помітними в мовленні дикторів і репортерів. Вони відображають національні та регіональні особливості мовного простору Німеччини, Австрії та Швейцарії. Дослідження таких рис є важливим для розуміння сучасної мовної варіативності та впливу регіональних норм на загальноприйнятий стандарт. Метою цієї роботи є дослідити діалектні риси вимови в телевізійних та радіоновинах німецькомовних країн, порівняти особливості вимови у Німеччині, Австрії та Швейцарії та визначити їхній вплив на мовну варіативність сучасної німецької мови.
Сучасні засоби масової інформації (телебачення, радіо, газети, соціальні мережі) впливають на формування мовних стандартів шляхом поширення стандартної вимови та літературної мови серед аудиторії, зокрема – й міжнародної [1, с. 45]. Для німецької вимови у новинних програмах Німеччини характерна чітка артикуляція приголосних звуків, особливо помітно це в кінці слів, де вони вимовляються повністю (наприклад, у слові Deutschland виразно артикулюється кінцевий звук [t]). У записі новин телеканалу DeutscheWelle про політичну ситуацію в Німеччині спостерігається тенденція до ретельної артикуляції, особливо в політичних термінах та іменах, що полегшує сприйняття інформації для слухачів. Звуковий склад стандартної німецької вимови характеризується чітким розрізненням дзвінких і глухих приголосних, особливо [p]/[b], [t]/[d], [k]/[g], з виразною аспірацією глухих приголосних.
Аналіз новинних програм австрійського телеканалу ORFeins демонструє суттєві відмінності у вимові порівняно зі стандартним німецьким варіантом. Австрійська вимова загалом відзначається більшою м'якістю порівняно зі стандартним німецьким варіантом. Імовірно, це відбувається через те, що в австрійському варіанті німецької мови широко поширений звук [4, с.217]. Цей ефект досягається зокрема завдяки своєрідній вимові суфікса -l, який має м'якший характер і створює специфічний "австрійський акцент". Особливо характерною рисою австрійської вимови є реалізація закінчення -ig у словах типу König, fertig, які звучать не як /-ɪç/ (як у німецькій стандартній вимові), а скоріше як /-ɪk/, що помітно впливає на загальне звучання мовлення. Також спостерігається тенденція до округлення звука [a], який часто звучить ближче до [о]. У вимові голосних важливою особливістю є менш чітке, порівняно з німецьким стандартом, розрізнення довгих і коротких голосних, що в деяких випадках може призводити до нейтралізації цієї опозиції.
У новинних програмах швейцарського телеканалу SRF спостерігаються найбільш виразні фонетичні відмінності від стандартного німецького варіанту. У Швейцарії більший престиж німецькому стандарту викликає значні сумніви. Навпаки, за результатами досліджень та опитувань, найпрестижнішою мовною формою є діалект [3, с. 1423]. В німецькомовній Швейцарії сфера стандартної мови, за рідкісним винятком, «обмежена письмовим вживанням, у той час як відносно гомогенний діалект Schwyzerdütsch, що є системою географічно закріплених діалектів, майже нероздільно «захопив» сферу усної комунікації [2, с. 318].
Аудіоаналіз швейцарських теленовин виявляє унікальні особливості у системі вокалізму: голосні вимовляються більш відкрито в позиції перед [l]; спостерігається тенденція до артикуляції голосних переважно в задньомовній частині ротової порожнини; дифтонги вимовляються більш закрито, наприклад [ai] часто реалізується як [ei]; довгий відкритий звук [a:] вимовляється з невеликим ступенем огублення чи закритості; звук [у] часто вимовляється як [i]. У ряді випадків спостерігається глухе виголошення дзвінких приголосних усередині слів. Особливо цікавою рисою швейцарської вимови є те, що літерні комбінації st вимовляються як [st], на відміну від звичного для німецького стандарту [∫t]. Інші фонетичні особливості включають вимову [z] як [s], артикуляцію непалаталізованого [l] у позиції після голосного, виражений придих при вимові [k] та передньомовну вимову [r].
Діалектні особливості можуть значно впливати на сприйняття мовлення, особливо в усному форматі, як-от теленовини. У тих випадках, коли мовці використовують елементи регіональних варіантів або мають виразний акцент, розуміння змісту може ускладнюватися для глядачів з інших мовних регіонів або для іноземців. Це стосується насамперед фонетики, лексики та інтонаційних особливостей. Водночас така мовна варіативність сприяє збереженню регіональної ідентичності та культурної різноманітності в межах німецькомовного простору.
Література:
1.Дорменєв В. С., Морєва Г. Г. Практична фонетика німецької мови: навчальний посібник для студентів 1–2 курсів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Маріуполь, 2012. 93 с.
2.Rash F. J. Die deutsche Sprache in der Schweiz: Mehrsprachigkeit, Diglossie und Veränderung. Bern: Lang, 2002. 294-318 S.
3.Schuppenhauer C., Werlen I. Stand und Tendenzen in der Domänenverteilung zwischen Dialekt und deutscher Standardsprache., 1983. Bd. 2. S. 1411-1427.
4. Wehle P. Sprechen sie Wienerisch? Von Adaxl bis Zwutschkerl. Wien: Carl Ueberreuter, 1992. 312 S.