ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ТА ШІ В ЮРИДИЧНІЙ РОБОТІ: НАВІЩО ВЧИТИ ТЕОРІЮ ПРАВА - Наукові конференції
Головна
UA PL EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2011

ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ТА ШІ В ЮРИДИЧНІЙ РОБОТІ: НАВІЩО ВЧИТИ ТЕОРІЮ ПРАВА

30.04.2025 18:52

[1. Інформаційні системи і технології]

Автор: Бикова Ольга Юріївна, адвокат, керуюча Адвокатського бюро «Ольги Бикової» м. Харків, Україна, Представник Національної Асоціації Адвокатів України у Канаді (м.Торонто)



Стрімкий розвиток сучасних технологій та діджиталізація суттєво трансформують різні сфери діяльності, і юридична професія не є винятком. Незважаючи на традиційний консерватизм правничої галузі, вона вже зазнає значних змін, а в майбутньому цей процес лише прискориться. Ті юристи, які зможуть адаптувати технологічні рішення поступово, але системно, матимуть конкурентну перевагу, підвищуючи продуктивність своєї роботи та ефективно задовольняючи зростаючі потреби клієнтів у правовій допомозі. Україна активно долучається до цього процесу, що дає підстави для детального аналізу розвитку LegalTech у світовій практиці, оцінки ступеня інтеграції технологій у правозастосування, а також розробки підходів до підготовки майбутніх юристів і перенавчання практикуючих фахівців.

Для кращого розуміння масштабів трансформації юридичної сфери варто звернутися до поняття LegalTech (Legal Technology) під яким розуміють використання сучасних технологій (в тому числі на основі Штучного Інтелекту, далі за текстом ШІ) для автоматизації та оптимізації юридичних процесів. Ці технології включають програмні засоби для аналізу договорів, прогнозування судових рішень, управління юридичною документацією та забезпечення онлайн-доступу до правових послуг. Впровадження LegalTech-рішень суттєво змінює практику юристів, адвокатів та суддів, дозволяючи підвищити ефективність роботи та зменшити витрати на правові послуги [1]. 

Хоча ці технології здатні в рази збільшити продуктивність юридичної діяльності, але їх успішна робота можлива лише за умови правильного налаштування, що ґрунтуються на глибокому розумінні правових норм і принципів особами, які розроблятимуть та користуватимуться такими технологічними рішеннями [2]. Знання теоретичних основ держави та права допомагає правильно формулювати юридичні запити, аналізувати нормативні акти та уникати юридичних колізій у LegalTech-рішеннях. Алгоритми, що використовуються у правових програмах, базуються на принципах правосуб’єктності, юрисдикції, прецедентного права та нормотворчості. Без розуміння цих категорій юристи не зможуть ефективно впроваджувати цифрові технології у свою практику [4]. 

Також потрібно розуміти, що застосування всих цих інструментів  не звільняє нас від необхідності навчати кваліфікованих та обізнаних юристів, здатних ефективно працювати у нових реаліях. Тим більше, що в підсумку юридична відповідальність за рішення, ухвалені із застосуванням ШІ, залишається на правниках та відповідальних особах, що стосується як судових рішень, ухвалених із застосуванням алгоритмічного аналізу, так і автоматизованих консультацій. Саме цей принцип має бути законодавчо закріплений, щоб уникнути колізій та непоразумінь [3]. 

Варто усвідомлювати, що впровадження ШІ  у правничу діяльність передбачає не лише нові можливості, а й певні виклики. До основних переваг можна віднести: 1. Підвищення ефективності та швидкості процесів: ШІ здатний обробляти великі обсяги інформації швидше за людину, що може прискорити аналіз юридичних документів та прийняття рішень у простих справах. 2. Зменшення навантаження на судову систему: автоматизація рутинних завдань, таких як видача судових наказів про стягнення заборгованості або призначення аліментів, може розвантажити суди та дозволити суддям зосередитися на складніших справах. 3. Прогнозування судових рішень: дослідження показали, що ШІ може з високою точністю передбачати результати судових справ, аналізуючи попередні рішення та обставини справ.

Водночас, застосування технологій у юриспруденції має і свої недоліки, серед яких: 1. Відсутність емпатії та людського фактора: судді та юристи враховують етичні, моральні та соціальні аспекти при прийнятті рішень, що наразі недоступно для ШІ. 2.Ризик дискримінації та упередженості: алгоритми ШІ можуть несвідомо відтворювати або підсилювати існуючі упередження, що призведе до несправедливих рішень. 3. Проблеми з прозорістю та відповідальністю: рішення, прийняті ШІ, можуть бути непрозорими, що ускладнює розуміння логіки їх прийняття та визначення відповідальності за можливі помилки. 4.Обмеження законодавчих норм: у багатьох країнах законодавство передбачає, що правосуддя здійснюється лише суддями-людьми, що унеможливлює повну заміну їх ШІ.

Спробуємо на більш конкретних прикладах  ще раз звернути увагу на допоміжний характер технологій та підтримати свою точку зору, що без грунтовних знань теорії права неможливо коректно інтерпретувати закони в цифровому форматі. 

По-перше, закон – це не просто текст, а частина правової системи, тому вони завжди діють у контексті загальних принципів права (верховенство права, справедливість, рівність). Без розуміння природи норм (імперативні чи диспозитивні, матеріальні чи процесуальні) юрист може невірно застосувати правову норму, навіть якщо система правильно її ідентифікує. Наприклад, 

автоматизований контрактний аналізатор може виявити відсутність обов’язкового пункту в договорі, але не зможе оцінити, чи порушує договір баланс інтересів сторін.

По-друге, проблема неоднозначності правових норм. Оскільки закони містять оціночні поняття ("добросовісність", "розумний строк", "публічний порядок"), які не можна трактувати однозначно, то саме теорія права допомагає зрозуміти, як тлумачити ці норми в різних контекстах. Наприклад,  ШІ може знайти всі випадки застосування терміна "належна обачність" у судових рішеннях, але без теоретичного аналізу неможливо визначити, що саме вважати "належною обачністю" у конкретному випадку.

По-третє, системність права та ієрархія норм, оскільки закон не існує ізольовано – він є частиною правової системи. І саме теорія права дає уявлення про систему джерел права: Конституція → закони → підзаконні акти → судові рішення. Без цього алгоритм може видати правильний, але юридично неактуальний результат. Наприклад, юридичний чат-бот може знайти статтю закону, але якщо норма втратила чинність або була змінена рішенням суду, некваліфікований користувач цього не врахує.

По-четверте, відмінності між правовими системами. Так в англо-саксонській системі (Канада, США, Велика Британія) судові рішення є прецедентами, а у континентальній системі (Франція, Німеччина, Україна) суд не створює норму, а лише застосовує закон. Тому без знання теорії права можна зробити хибні висновки про юридичну силу рішення. Наприклад, якщо юрист без глибокого розуміння права використовує ШІ, він може вважати рішення апеляційного суду таким, що обов’язково застосовується  у конкретній правовій системі, хоча насправді це не так.

По-п’яте, етика, правозастосування та правова аргументація, адже ШІ не враховує морально-етичні аспекти, які відіграють важливу роль у судових рішеннях.

Теорія права вчить не лише знаходити норми, а й будувати правову аргументацію.

Наприклад, у сімейному праві суд враховує "найкращі інтереси дитини", які не завжди можна визначити алгоритмічно. 

Таким чином, хоча ШІ має потенціал для підтримки та підвищення ефективності юридичної практики, повна заміна юристів та суддів наразі є малоймовірною та небажаною через низку етичних, правових та соціальних обмежень. Цифрові інструменти допомагають юристам, але не можуть повністю замінити правову експертизу. Без знання теорії права юрист ризикує неправильно трактувати закони, механічно застосовувати алгоритмічні рішення та не враховувати правові нюанси. Юридичне мислення залишається ключовим навіть у сучасному світі, неможливому без LegalTech.

Список використаних джерел

1.Susskind R. Online Courts and the Future of Justice.  Oxford : Oxford University Press, 2020.  320 p.

2.Katz D. M., Bommarito M. J., Blackman J. A General Approach for Predicting the Behavior of the Supreme Court of the United States // PLoS ONE.  2017.  Vol. 12, No. 4.  DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0174698.

3.Surden H. Artificial Intelligence and Law: An Overview // Georgia State University Law Review.  2019.  Vol. 35, No. 4.  P. 1305–1338.

4.McGinnis J. O., Pearce R. G. The Great Disruption: How Machine Intelligence Will Transform the Role of Lawyers in the Delivery of Legal Services // Fordham Law Review. 2014. Vol. 82, No. 6.  P. 3041–3072.

5.United Nations. Artificial Intelligence and Judicial Decision-Making: Challenges and Opportunities // UNODC Legal Report.  2022.  48 p.  URL: https://www.unodc.org/ji/en/knowledge-products/artificial-intelligence.html (дата звернення: 05.02.2025).

6.Бєлов Д. М., Бєлова М. В. Штучний інтелект в судочинстві та судових рішеннях, потенціал та ризики [Електронний ресурс] // Вісник Закарпатського національного університету. Серія: Право.  2023.  URL: https://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/286487 (дата звернення: 08.02.2025).

7.Valvoda J., Thompson A., Cotterell R., Teufel S. The Ethics of Automating Legal Actors [Електронний ресурс] // arXiv.org.  2023.  URL: https://arxiv.org/abs/2312.00584 (дата звернення: 12.02.2025).

8.Kapoor S., Henderson P., Narayanan A. Promises and Pitfalls of Artificial Intelligence for Legal Applications [Електронний ресурс] // arXiv.org.  2024.  URL: https://arxiv.org/abs/2402.01656 (дата звернення: 17.02.2025).

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2025

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення