Вас приветствует Интернет конференция!
Приветствуйем на нашем сайте
ПРАВОТВОРЕННЯ І ПРАВОТВОРЧІСТЬ: СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЯ
23.03.2026 11:13
[5. Nauki prawne]
Автор: Ільчук Ольга Миколаївна, студентка, Інститут післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м.Київ
ORCID: 0009-0009-3835-3972
Проблематика творення права має давнє коріння, ще із роздумів філософів Античності, та є предметом дослідження вчених і сьогодні. Це зумовлено потребою адаптації законодавства різних країн до еволюційного прогресу людства, а вдосконалення правових норм тісно пов'язане з процесом правотворення, що являє собою складне багатогранне явище, яке потребує детального наукового дослідження та вироблення шляхів його вдосконалення на всіх рівнях взаємовідносин світового суспільства.
Роль і значення права у соціальному управлінні, його здатність до регулювання суспільних відносин зумовлюються рівнем соціального розвитку та факторами, які впливають на еволюцію права, характером впливу права на суспільство, особливостями і результативністю правових механізмів. Це стосується усієї сфери існування права: його походження, діяльності, розвитку та удосконалення.
Правотворення є дуже важливим аспектом в житті суспільства в цілому, тому необхідно підходити з великою відповідальністю до наукового дослідження цього процесу, оскільки від його розвитку та кінцевих результатів залежить добробут, процвітання та благополуччя всього людства.
Охоплення суспільних відносин правом та ефективність правового регулювання, тобто його вплив і дієвість, безпосередньо залежать від якості діючих у державі правових норм. Така якість забезпечує дотримання правопорядку і законності у суспільстві.
Джон Вільям Ґріґгз - американський юрист і політик республіканської партії, 29 губернатор штату Нью-Джерсі і 43 генеральний прокурор США, ще у 1897 році вказує на важливість позитивного ставлення людей до правотворчої діяльності, як до елементу правового регулювання.
Тому на сьогодні є важливим не тільки питання вдосконалення вітчизняної правової бази шляхом правотворчої діяльності, але і шляхи підтримки в суспільстві авторитетності законодавця. Оскільки, втрата довіри у народу призведе до невиконання прийнятих правових норм, хоча і досконалих у правовому сенсі.
На мою думку, правотворчість в сьогоденні є логічним завершальним етапом правотворення. Оскільки, важко уявити у цифровому світі право в усній формі, та яке існує серед суб'єктів виключно через мовленнєву діяльність. Не можу не зауважити на тому, що затверджена владним суб'єктом матеріальна форма права надає йому більшої важливості, авторитетності, встановленості, визнаності, точності у формулюванні та певної значимості серед суб'єктів права.
Співвідношення категорій “правотворення” та “правотворчість” розкриває нам, що правотворення, як складне самостійне соціально-правове явище, обʼєднує в собі всі форми й способи виникнення, розвитку та зміни права, в тому числі і правотворчість. В той час, як правотворчість являється лишень процесом прийняття, зміни або скасування правових актів.
Громадянське суспільство відіграє вирішальну роль у процесі формування правових норм і є невід'ємною частиною цього процесу.
Суспільний порядок забезпечують самі люди, зокрема, з допомогою такого засобу як право. Як вони будуть використовувати цей засіб — залежить від того, як люди розуміють, що є право [1, с. 83].
Питання правознавства виникало ще на ранньому розвитку людства, зокрема з біблійної історії про скрижалі Мойсея ми бачимо, як спочатку зароджується народність, потім формується право і лишень згодом на цих двох засадах починає своє існування держава, як окремий устрій в світі.
Вихід 24:12 “ І сказав Господь Мойсеєві: зійди до Мене на гору і будь там; і дам тобі скрижалі кам’яні, і закон і заповіді, що Я написав для навчення їх”. Вихід 32:16 “скрижалі були ділом Божим, і письмена, написані на скрижалях, були письменами Божими”. Левит 22:31-33 “І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь. Не ганьбіть святого імені Мого, щоб Я був святим серед синів Ізраїлевих. Я Господь, Який освячує вас, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Я Господь” [2].
Отже, Бог Творець даючи закон та заповіді своєму народу освячує їх таким чином.
Так, ще з історії рабовласницьких держав та права існувала думка натуралістичного світогляду - існування надлюдських законів. Античні філософи Сократ, Платон та Аристотель у своїх працях розвивали ідею природного права, а Цицерон ідею надлюдських законів заклав в основу римського права.
В історії феодальних держав і права продовжує існування натуралістичний світогляд, зокрема у працях Ф. Аквінського, який обґрунтував ідею існування надлюдських законів освяченням авторитетом самого Бога, та Дж. Локка, який обґрунтував ідею існування природного права, як такого, що люди повинні вивчати та чого повинні дотримуватись.
Модель натуралістичного світогляду, яку блискуче оформив - Дж. Локк, із різними модифікаціями відобразилася в ідеології Просвітництва XVII–XVIII ст., зокрема, у вирішенні основного питання правознавства у світлі нового розвитку ідеї природного права. Зазначена ідея у модернізованому вигляді була покладена в основу Декларації незалежності 1776 р., яка заклала основу нової держави США, Декларації прав людини і громадянина 1789 р., що була програмним документом Великої французької революції, Загальної декларації з прав людини 1948 р., Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., різноманітних актів міжнародного права, практики Європейського суду з прав людини, а також в основу правової культури і національних конституцій та іншого законодавства прогресивних країн сучасності. Це сприяло соціальному прогресу в Європі та в усьому світі [1, с. 85].
На науково практичній конференції «Правова система України: теорія і практика», яка відбулася 7–8 жовтня 1993 р. у м. Києві, українськими науковцями було запропоновано вирішувати основне питання правознавства (й усі інші питання правознавства) на основі принципу соціального натуралізму [3]. На їхню думку, це є наступним кроком у розвитку натуралістичного світогляду.
Принцип соціального натуралізму випливає з ідеї природної цілісності світу [1, с. 86], згідно з якою усе живе в світі має існувати за законами природи - сутності, що і породжує все суще.
Я, сповідуючи християнство, підтримую думку природної цілісності, оскільки вважаю, що людина сама по собі не є причиною буття, тому вона повинна підкорятися встановленим Творцем законам і здійснювати правотворення дотримуючись їх. Тільки в такому випадку людство буде здійснювати ефективну роль у створенні права всередині держави та у світі в цілому.
Свою позицію можу обґрунтувати тим, що при людському свідомому існуванні у встановленому за певними законами всесвіті можливе процвітання правової системи людства та розвиток її для майбутніх поколінь.
Україна зараз знаходиться на шляху політичного та економічного формування, що обмежує її здатність ефективно впливати на громадську думку та управляти соціальними процесами. Це становище посилюється нестабільною політичною обстановкою, відсутністю чітко визначеного керівного центру та достатньої підтримки з боку громадян, а також існуванням правових прогалин. Такі умови ускладнюють можливості держави реагувати на конфліктні ситуації в країні, ведуть до коливань між нерішучістю у прийнятті важливих рішень та переходом до надмірної жорсткості, що може мати негативні наслідки для відносин з населенням.
Верховною Радою України 13 березня 2014 року, після перемоги Євромайдану, було прийнято постанову, якою було підтверджено курс країни на інтеграцію із Європейським союзом, а 23 червня 2022 року Європейська рада надала Україні статус кандидата на вступ до Європейського Союзу.
Що передбачає собою громіздку роботу в правотворчій діяльності України, зокрема її трансформацію, детальний аналіз та удосконалення.
Окрім прірви, що існує між владою та населенням, перед громадянами України щодня виникають найскладніші проблеми людства - вижити під час військової агресії наддержави, зберегти свою ідентичність та незалежність, як одного із народів світу.
З іншого боку перед нашим суспільством постає нагальна проблема не втратити здобутки наших предків у становленні правової держави, зберегти та надалі їх розвивати, зокрема, в період воєнного часу.
На думку Дідича Т.О., в сучасних умовах розвитку державності та громадянського суспільства, об'єктивно питання правотворчості знаходиться в центрі уваги наукової громадськості. Однак не слід забувати і про потенційну загрозу можливого зловживання правом на правотворчу діяльність, що значно збільшує ймовірність такої загрози в разі неналежного забезпечення та контролю за здійснення правотворчої діяльності, відсутності плановості її здійснення, належної координації правотворчості тощо [4, с. 153].
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 5 Конституції України) [5].
Вважаю, що очільники влади і службовці органів державної влади та місцевого самоврядування, повинні бути сьогодні як ніколи відкритими до потреб населення, думки науковців, закликів громадських інституцій щодо проблем, які існують у правотворчій діяльності країни та нагально вирішувати їх.
Євроінтеграція та необхідність приведення нашого законодавства у відповідність до міжнародних стандартів вимагають високої якості правового регулювання і вдосконалення законодавчої бази, а також створення ефективної правової системи. Проте, часто проведені в країні реформи не повністю відповідають очікуванням суспільства та потребам часу, що підкреслює необхідність глибшої уваги з боку академічної спільноти до цих змін. Така ситуація стимулює науковців до активніших досліджень щодо аспектів правових реформ та вивчення їх впливу на суспільство та державу в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Костенко О. М. Що є право? Про основи «натуралістичної» юриспруденції у світлі соціального натуралізму. Право України. 2010. № 4. С. 83–91. URL: http://referat-ok.com.ua/work/shho-ie-pravo-pro-osnovi-naturalistichno/ (дата звернення: 28.02.2026).
2. П'ятикнижжя Мойсеєве. Біблія. 2004. 1416 с. URL: https://parafia.org.ua/biblioteka/svyate-pysmo/bibliya-upts-kp/ (дата звернення: 20.02.2026).
3. Костенко О. М. Принцип натуралізму в юридичній науці і кримінології. Правова система України: теорія і практика : тези доповідей і наукових повідомлень наук.-практ. конф. (Київ, 7–8 жовтня 1993 р.). 1993. С. 390–392.
4. Дідич Т. О. Зловживання правотворчою діяльністю як теоретико-правовий феномен. Альманах права. 2013. Вип. 4. С. 150–153.
5. Конституція України від 28.06.1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 19.03.2026).
_______________________
Науковий керівник: Дідич Тарас Олегович, доктор юридичних наук, професор, заступник директора з науково-педагогічної роботи Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Другие научные работы даной секции
-
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ
26.03.2026 14:12
Конференции
Konferencje 2026
Konferencje 2025
Konferencje 2024
Konferencje 2023
Konferencje 2022
Konferencje 2021
